Описание
Історія Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 імені Богдана Лепкого Тернопільської міської ради
Історію творять самі люди. Доля об’єднує життєві шляхи людей, які разом пишуть, сторінка за сторінкою історію свого колективу, села, містечка, міста і цілої держави.
Щороку, в перший вересневий день, школа вітає нас буйноцвіттям жовтогарячих чорнобривців і нагіток, різнобарвних мальв і айстр, які наче на батьківському подвір’ї квітнуть цілу осінь. “РОЗУМ,СИЛУ І КРАСУ – РІДНІЙ УКРАЇНІ“ – такими словами зустрічає нас рідна школа, які написані на її фронтоні. А біля входу у школу на мозаїчному панно, зображена мати, що ніжно обнімаючи дітей, розкриває перед ними велику книгу життя, книгу історії. І ось ми у вестибюлі школи – великому і світлому. Тут біля барельєфного зображення Тараса Шевченка, в обрамленні вишитих рушників читаємо його слова: “УЧІТЕСЯ, БРАТИ МОЇ, ДУМАЙТЕ, ЧИТАЙТЕ…“.
Ми потрапляємо у світ, який хоч і обмежений строгими геометричними об’ємами і квадратними метрами, визначеними єдиними архітектурно-будівельними нормами, є безмежним. Тут і чарівна дитяча казка, і зоокуточок, де зібрані чучела представників фауни рідного Поділля, і виставка робіт декоративно-прикладного мистецтва та роботи юних художників,і два музеї, безліч навчальних кабінетів та інших чудових куточків школи. Але коридорами і кабінетами школи ми помандруємо пізніше.
А починалося все ще у 1967 – 1969 роках. В цей період відбулося дві події, які мале безпосереднє відношення до заснування школи № 14. У 1967 році у Тернопільську школу-інтернат №1 був переведений на посаду директора із м. Збаража Складанюк Микола Васильович. Завдяки йому і педколективу школа- інтернат зайняла одне з кращих місць в місті. У 1969 році із м. Кременця у Тернопіль переводять педагогічний інститут, якому після переводу школи-інтернату в інше місто, було передано це приміщення. У цьому ж році на новому житловому масиві міста, що отримав назву “Східний”
побудували нову школу, школу під номером 14, куди і переводять директора і педагогічний колектив школи-інтернату №1. Приміщення школи було збудоване за 7 місяців з великими недоробками. В такому приміщенні неможливо було працювати, а тим більше навчати дітей. І педколектив, на чолі з працьовитим директором, та батьки учнів, а учнів було тоді близько 800, вирішили ліквідувати недоробки будівельників самі, бо ніхто більше не допоміг би. Опоряджувальні роботи в середині приміщення виконували самі напротязі одного року. Зробили оздоблення стін, підлогу покрили паркетом. За рік школа вже приймала делегації іноземних навчальних закладів. Згодом виникла ще одна проблема: перед школою зробили величезну яму, землю з якої вивозили для будівництва дороги по вул. Слівенська. Цю яму використали під будівництво спортивного комплексу школи.
Спортивний комплекс школи включив в себе футбольне поле 90х50 метрів, 9 стрибкових ям, сектори для метань, ігрові майданчики, багато додаткових пристроїв, металевих конструкцій з жердинами й сходинами, 8 перекладин, гімнастичну стінку, 8 бігових доріжок по прямій, 6 – по колу тощо. Будували не одразу – два роки пішло на зведення цього красеня. Зате все робили своїми руками. Вчитель фізкультури Тернопільської середньої школи №14 Олександр Павлович Герасименко головним на своїх уроках вважав повнісіньку зайнятість кожного учня, а для цього потрібні умови. От і розробив він нетиповий проект стадіону, де б усім одразу знайшлося завдання. Семеро дівчат з 14-ї входило до збірної області з баскетболу(Л.Мудра, О.Пономарьова, Т.Міцкевич та інші). Загалом у шкільних спортивних секціях і ДЮСШ займалося 620 учнів. В 14-й школі чудовий спортзал, поділений на ігрові майданчики, пофарбовані в різні кольори. Тут, як і на стадіоні, численне нестандартне обладнання, додаткові канати, навісні перекладини. За підсумками огляду-конкурсу будівництва, реконструкції й благоустрою шкільних спортбаз Тернопільська середня школа №14 посіла в області перше місце, а на респупліканському конкурсі – дру
